Вони замовляють каву, а отримують набагато більше.
У цьому кафе немає звичайних офіціантів. Кожна людина за стійкою має синдром Дауна, і вони працюють там не з милосердя чи заради красивого фото: вони там, бо хтось повірив, що вони зможуть виконувати цю роботу. Вони готують каву, приймають замовлення й обслуговують відвідувачів за столиками. Вони роблять це з такою серйозністю та гордістю, що це помітно в кожному жесті.
За цим закладом стоїть проста, але рідко втілювана ідея: талантів не бракує; бракує відчинених дверей. Хоча багато компаній говорять про інклюзію у своїх політиках, тут інклюзію подають гарячою щодня, у кожній чашці. Відвідувачі приходять сюди в пошуках кофеїну, а йдуть зі зміненим поглядом на світ.
Щоб змінити чиєсь життя, не потрібна гучна промова. Іноді достатньо лише фартуха, чітко визначеної ролі та людини, готової сказати: це твоє місце.
