Уявіть, що ви приходите на побачення, очікуючи вечерю при свічках, а натомість дивитеся документальний фільм про те, як накачати найширші м’язи спини. Саме це молодий Арнольд Шварценеггер пропонував у свої ранні роки як бодибілдер, задовго до Голлівуду та політики.
Жодних ресторанів чи складних планів. Він одразу вів їх до себе додому, подавав свою звичну страву — яйце з рисом, без надмірностей чи імпровізації — і вмикав документальний фільм про бодибілдинг, ніби це була найромантичніша стрічка у світі. Для нього кожна хвилина поза спортзалом чи його дієтою була змарнованим часом на шляху до того, щоб стати найкращим на планеті.
Жодне соціальне життя не могло зрівнятися з цією одержимістю. І, озираючись назад, можливо, саме ця абсурдна, неприхована дисципліна зрештою й створила легенду.
