У квітні 2003 року 27-річний інженер-механік і любитель альпінізму Aron Ralston вирушив сам до каньйону Bluejohn Canyon у штаті Юта, США. Він не повідомив нікому про свій маршрут і мав із собою обмежений запас провізії. Спускаючись вузьким проходом, камінь вагою приблизно 363 кілограми зірвався й упав на його праву руку, знерухомивши її.
Ralston годинами намагався посунути камінь і вивільнити руку, але всі його зусилля були марними. Із плином часу вода почала закінчуватися, а його фізичний стан погіршувався. Провівши кілька днів у пастці, він записав для своєї родини повідомлення на відеокамеру, переконаний, що, ймовірно, не вибереться живим із каньйону.
На п’ятий день він ухвалив рішення, яке дозволило йому вижити. За допомогою невеликого мультитула він ампутував затиснуту руку нижче ліктя. Операція тривала близько години й вимагала перерізати тканини, м’язи та кістку, доки йому не вдалося вивільнитися. Потім йому довелося зробити імпровізований турнікет, щоб зупинити кровотечу.
Але звільнення з-під каменя не означало, що він був у безпеці. Ralston все ще мав спуститися приблизно на 20 метрів по скельній стіні й подолати кілька кілометрів пустелею, перш ніж знайти інших туристів. Зрештою він натрапив на групу туристів із Нідерландів, які сповістили владу, завдяки чому його евакуювали гелікоптером.
Ralston вижив і продовжив займатися альпінізмом навіть після втрати руки. Його історія стала надзвичайним прикладом виживання, а згодом була описана в книзі Між каменем і твердим місцем та перенесена на екран у фільмі 127 годин, режисером якого був Danny Boyle. Те, що почалося як сольна експедиція, зрештою стало історією про те, наскільки далеко може зайти людина, коли єдиною альтернативою, що залишилася, є боротьба за те, щоб залишитися живою.