Артуро народився для льоду. Останні дні він волочився по пофарбованій у синє бетонній підлозі під сонцем, якого його тіло ніколи не мало витримувати.
Він прибув до зоопарку Мендоси у 1993 році, коли йому було лише 8 років, і залишився там назавжди. Коли його супутниця Пелуса померла у 2012 році, він став останнім полярним ведмедем Аргентини. Британська газета назвала його «найсумнішою твариною у світі», і ця фраза поширилася по всій планеті: Greenpeace, активісти та тисячі підписів вимагали перевести його до притулку в Канаді. У 2014 році Мендоса скликала медичну комісію й вирішила, що він залишиться, бо подорож уб’є його раніше, ніж спека.
Він залишався там, охолоджуваний шлангами й вентиляторами, ще два роки. 3 липня 2016 року його тіло зрештою здалося: він утратив апетит, зір, нюх, а інфекція роз’їдала кістку в його носі. Йому був 31 рік. Він так і не відчув снігу під лапами.
