Поблизу села Петриків, на південь від Тернополя, Україна, команда археологів розкопувала землю й знайшла те, чого не очікувала: два скелети, обличчям один до одного, з дотичними лобами та переплетеними ногами. Вони пролежали там 3,000 років, ще з бронзової доби.
Найбільше стривожило археолога Миколу Бандрівського, який очолював дослідження, точне положення її тіла. Згідно з його аналізом, така поза була можлива лише за умови, що жінка ще дихала, коли її поклали до гробниці. Гіпотеза його команди полягає в тому, що вона добровільно прийняла отруту, аби не розлучатися зі своїм уже померлим чоловіком.
Біля їхніх голів лежали миска, глечик і три керамічні посудини, а також бронзові прикраси на тілах. Нічого з цього не можна підтвердити з абсолютною певністю, але цей жест залишається там, незмінним, нагадуючи, що крайня любов — теж не винахід цієї епохи.
