Озеро Натрон на півночі Танзанії має pH до 10.5, співмірний з аміаком, температуру, що наближається до 60 °C за даними NASA, і глибину, яка рідко перевищує пів метра. Його води, червонуваті через ціанобактерії, що в них процвітають, не впадають ні в річку, ні в море: система є ендорейною, а це рік за роком концентрує той самий коктейль карбонату натрію та кальцію, що спускаються з вулкана Ol Doinyo Lengai через гарячі джерела.
Карбонат натрію — не невідома речовина. Це саме та сполука, яку давні єгиптяни називали натроном і використовували для бальзамування своїх фараонів. Коли птах або кажан помирає на берегах озера, цей мінерал проникає в тканини й кальцифікує їх. Фотограф Nick Brandt задокументував це явище у 2013 році для своєї книжки ‘Across the Ravaged Land’, і ці зображення облетіли світ: птахи з розпростертими крилами, кажани, що чіпляються за гілки, — усі перетворені на білі скульптури. Ніхто достеменно не знає, як саме вони помирають.
Найбільш приголомшливий парадокс полягає в ось чому: саме це смертоносне озеро є головним місцем розмноження малого фламінго у світі. Тут вилуплюється 75 % усієї глобальної популяції виду — лише у Східній Африці це від 1.5 до 2.5 мільйона птахів. Причина жорстока у своїй логіці: жоден хижак не наважується сюди заходити. Місце, яке вбиває майже все, до чого торкається, виявляється для всього, що здатне його витримати, найбезпечнішим прихистком на планеті.