Йому було два роки, і він мав кишкове захворювання, лікування якого його біологічні батьки не могли —та й не хотіли— оплачувати. Маріо Балотеллі Барвуах, син ганських іммігрантів, народжений у Палермо, Італія, був переданий соціальним службам, тоді як його кровна родина продовжила жити своїм життям. Франческо та Сільвія Балотеллі всиновили його, дали йому своє прізвище і разом із ним — другий шанс.
Маріо виріс, і виявилося, що він геній із м’ячем. У 17 років він дебютував за Inter Milan з контрактами, які піднесли його до світової слави. Саме в той момент — не раніше й не в роки злиднів — його біологічні батьки знову з’явилися. Вони зробили це на національному телебаченні, плачучи перед камерами, кажучи, що сумували за ним, і вимагаючи повернутися в його життя.
Балотеллі нічого не стримував: «Якби я не був відомим футболістом, якби я був простим робітником, вони все одно хотіли б бути моїми батьками? Відповідь — ні. У мене є лише одна сім’я: та, яка піклувалася про мене. Інші хочуть лише моїх грошей». Речення, яке не потребує пояснень, — і яке змушує замислитися, скільки людей мовчки несуть цей самий тягар.