У жовтні 2009 року 74-річного німецького лікаря знайшли зв’язаним і з кляпом у роті біля будівлі суду в Мюлузі, Франція.
Людиною, яка відправила його туди, був не поліцейський і не суддя. Це був відставний бухгалтер на ім’я Андре Бамберскі.
Його донька Калінка, 14-річна француженка, померла в липні 1982 року в домі своєї матері та німецького вітчима, лікаря Дітера Кромбаха. Той визнав, що того вечора зробив їй ін’єкцію кобальту й заліза. Він сказав, що це було для засмаги. Прокурори вважають, що це було зроблено, аби знерухомити її та вчинити щодо неї сексуальне насильство.
Німеччина закрила справу. Її батько — ні.
Оскільки Калінка була француженкою, вона мала право на те, щоб у Франції судили її вітчима. У 1995 році паризький суд заочно засудив його до 15 років. Німеччина не видала його. А Європейський суд з прав людини згодом скасував цей вирок із процесуальних підстав.
Залишився Андре — після двадцяти семи років листів, судових процесів і зачинених дверей. І з відчуттям, що його донька померла двічі.
Тоді він зробив крок, який уже не можна було скасувати. Він організував викрадення Кромбаха в Німеччині; того побитим і зв’язаним перевезли через кордон і залишили біля французького суду в перші години ранку. Бамберскі заарештували за підозрою у викраденні.
У 2011 році паризький суд засудив Кромбаха до 15 років ув’язнення за умисне насильство, що призвело до смерті без наміру вбити. Вирок залишили в силі після апеляції. Через роки його підтвердив і Європейський суд з прав людини.
Андре отримав умовний рік ув’язнення за викрадення. Він не вибачився за скоєне.
Він хотів лише, щоб хтось нарешті подивився його доньці в очі.
