1885. Європейський король підписує документ і за одну ніч стає особистим власником території, у 76 разів більшої за Бельгію. Леопольд II ніколи не ступав на землю Конго, але зі свого палацу він створив одну з найкривавіших систем експлуатації, які будь-коли знала Африка.
Світовий попит на каучук підвищив виробничі квоти. Чоловіки мусили вирушати в джунглі, щоб добувати латекс; жінок і дітей брали в заручники, щоб примусити їх підкорятися. Ті, хто не виконував квоту, розплачувалися спаленим селом, викраденнями, каліцтвами. Відрубані руки стали символом терору: солдати пред’являли їх як доказ того, що не марнували кулі.
Точної кількості ніхто не знає, але історики говорять про до 10 мільйонів загиблих між 1885 і 1908 роками внаслідок прямого насильства, голоду, хвороб і падіння народжуваності. За ці багатства Леопольд збудував у Бельгії пам’ятники та музеї. Один із них, Королівський музей Центральної Африки, нині визнає, що був створений як пропаганда, покликана продати світові брехню про успішний проєкт.
