Метелик повільно сів просто на її шарф і почав підійматися сантиметр за сантиметром до її щоки. 🦋 Дівчинка в рожевій шапці, з широко розплющеними очима, не ворухнулася ні на міліметр.
Його сині крила розкривалися й закривалися біля її рота, ледь не торкаючись носа, а вона лише зачаровано спостерігала, ніби знала, що будь-який різкий рух зруйнує магію. Зовні метелик здавався тьмяним; усередині ж він мав той глибокий синій колір, який можна побачити лише тоді, коли він вирішує його показати.
Після кількох секунд, що здалися вічністю, маленький гість перебрався до її шапки й спокійно залишився там. Дівчинка усміхнулася, відчуваючи полегшення й радість, ніби щойно пережила таємницю, яку лише природа вміє дарувати тим, хто вміє залишатися нерухомим. 💙
