У ніч на 7 листопада 1974 року Річард Джон Бінгем, сьомий граф Лукан, ховався в темряві кухні в підвалі власного будинку в Белгравії, Лондон. Він чекав на свою дружину, з якою жив окремо. Людиною, яка спустилася сходами, була 29-річна Сандра Ріветт, няня його дітей. Він забив її до смерті. Коли він усвідомив свою помилку, то напав на леді Лукан, якій вдалося втекти, дістатися до сусіднього пабу й закричати: «Він убив няню, допоможіть мені».
Те, що сталося далі, ще більше тривожить. Востаннє Лукана бачили в домі друзів у Сассексі, де він написав листи, стверджуючи про свою невинуватість і описуючи ту ніч як «низку неймовірних збігів». Через три дні його автомобіль знайшли покинутим на південному узбережжі Англії: на оббивці була кров жертви, а в багажнику — свинцева труба, ідентична знаряддю вбивства. Графа там не було. Суд коронера витратив 31 хвилину, щоб визнати його винним у вбивстві заочно. Відтоді про нього повідомляли на кожному континенті, крім Антарктиди.
Те, що так і не вдалося повністю з’ясувати, — чи діяв він сам, чи його коло заможних друзів допомогло йому виїхати з країни. Його соратник Джон Аспіналл у 1994 році заявив, що зробив би для нього «що завгодно». Колишній помічник стверджував, що бронював рейси до Африки для старших дітей Лукана, щоб їхній батько міг таємно спостерігати за ними здалеку. У центрі всього цього лабіринту теорій залишається Сандра Ріветт, яку багато хто навіть не називає на ім’я.
