Маргарет Елейн Фостер було 76 років, і вона зіткнулася з проблемою, яку не могла вирішити самотужки.
Її здоров’я більше не дозволяло їй жити самостійно, а будинок для літніх людей, який вона обрала в Лексінгтоні, штат Кентуккі, не приймав домашніх тварин. Протягом двох тижнів вона шукала когось, хто міг би прихистити Тедді, собаку, якого вона виховувала з десяти тижнів. Ніхто не міг на це зважитися. Одного ранку в середу, не дозволивши дочці супроводжувати її, вона відвезла Тедді до притулку разом із його лежанкою, мискою та рукописною запискою, у якій пояснювалися його страхи, уподобання і те, що йому потрібна ковдра навіть улітку. Коли вона підписувала документи про передачу собаки до притулку, пес обхопив лапами її щиколотку. Попри фізичні труднощі, Маргарет сіла на підлогу, кілька хвилин обіймала його і прошепотіла щось йому на вухо, перш ніж піти. За словами її доньки, через кілька годин вона не могла перестати плакати й постійно повторювала, що їй шкода, ніби мала просити пробачення. Історія стала вірусною, і десятки людей запропонували прихистити Тедді за умови, що Маргарет зможе й надалі його відвідувати.