Сімдесяти хворим не було куди йти. Сестра Дулсе відвела їх до єдиного місця, яке їй залишилося: курника при монастирі, де вона жила, у Салвадорі-да-Баїя.
Це були 1930-ті роки. До курей її вже вигнали ще з двох інших місць. Спочатку вона спробувала покинуті будинки на острові в місті. Потім — порожній рибний ринок. Її виселили звідусіль.
Курник став третьою спробою. У ньому не було ліжок, лікарів, ані копійки. Була черниця трохи за двадцять, переконана, що бідна хвора людина заслуговує на такий самий догляд, як і багата.
Дулсе Лопес Понтес народилася в 1914 році в тому самому місті. У 13 років, після відвідин бідного району разом із тіткою, вона вирішила, що це буде її життя: піклуватися про тих, про кого ніхто інший не хотів піклуватися.
Те, що почалося серед курей, у 1959 році стало лікарнею Санту-Антоніу, відкритою на 150 ліжок. З роками вона почала приймати до 3.000 пацієнтів на день. Сьогодні під назвою Obras Sociais Irmã Dulce вона й далі обслуговує натовпи людей, які прибувають з усієї Бразилії.
У 1988 році вона була кандидаткою на Нобелівську премію миру. Вона не раз зустрічалася з Папою Іваном Павлом II.
Вона померла 13 березня 1992 року в тому самому місті, де починала з позиченого курника.
13 жовтня 2019 року на площі Святого Петра Папа Франциск проголосив її святою. Першу людину, народжену в Бразилії, яку проголосили святою.
Ніхто не оцінює початок за місцем, де він відбувається. Його оцінюють за тим, хто вирішує там не здаватися.