Шість років тверезості звучать як мить, коли сходить сонце й усі вважають, що складний розділ уже позаду. Париж Джексон каже, що реальність була набагато менш упорядкованою.
У січні 2020 року вона кинула пити й уживати героїн. Через кілька років життя стало неймовірно важким: засобів, якими вона раніше долала біль, більше не було, і їй довелося навчитися відчувати без анестезії. На заході, присвяченому одужанню, вона сказала, що відмова від наркотиків нагадувала автомобільну аварію, адже все, що вона відсунула на заднє сидіння, раптом виринуло на передній план. Речовин уже не було, але емоційний бак усе ще був повний.
У дописі до річниці у 2025 році вона показала, що повернула їй тверезість: музику, сміх, домашніх улюбленців, танці, любов і навіть горе. Одужання не обіцяло їй постійного щастя — воно відкрило їй доступ до всього спектра людських переживань. SAMHSA, американське агентство з питань психічного здоров’я, нагадує, що цей шлях у кожного свій, має багато маршрутів і часто передбачає підтримку лікування, родини, спільноти та стійкості перед невдачами.
На завершення Джексон сказала тим, хто бореться із залежністю, травмою чи ОКР, що вони не самі й що їх люблять. Жодних банальностей і жодних удавань, ніби шість років стерли погані дні. Перемога, як свідчить її історія, полягає не в тому, щоб стати невразливою, а в тому, щоб залишатися, вчитися долати труднощі іншими способами й бути присутньою в житті, яке вона ледь не втратила.
