Ватсон прибув до притулку, і все його тіло було вкрите виразками, а пухлина вже не підлягала лікуванню. Студент знайшов його самого в парку у Філадельфії, і коли Джанін Ґвідо, засновниця Speranza Animal Rescue у Пенсильванії, вперше його побачила, то зрозуміла, що йому залишилося недовго.
Тієї ночі вона не залишила його в клітці. Вона постелила ліжко з ковдр і подушок у пральні притулку, лягла поруч із ним і тримала його, тихо розмовляючи. Ватсон притулився до неї й міцно заснув — можливо, вперше за довгий час не боячись нічого.
Наступного дня він уже не їв і не пив. Він кілька разів пройшовся по колу й помер. Пізніше Джанін сказала, що це розбило їй серце, але вона ні на що не проміняла б ту ніч: цього було достатньо, щоб сказати йому, хай навіть лише раз, що хтось його любить.