Сьюзен Нейсон було 8 років, коли вона зникла 22 вересня 1969 року у Фостер-Сіті, штат Каліфорнія. Вона вийшла з дому з дозволу матері, щоб повернути своїй найкращій подрузі Ейлін Франклін пару кросівок. Вона так і не прийшла.
У грудні її тіло знайшли під старим матрацом, на глибині 35 футів у яру неподалік водосховища Крістал-Спрінгс. Її двічі вдарили по голові, ймовірно, каменем. Начальник поліції Гордон Пенфолд прямо сказав: «Цю справу буде важко розкрити».
Він мав рацію. Розслідування зайшло в глухий кут на двадцять років.
У січні 1989 року Ейлін Франклін була у своєму будинку в Лос-Анджелесі, тримаючи на руках дворічного сина. Вона зустрілася поглядом зі своєю п’ятирічною донькою, яка малювала на підлозі. І її пронизав образ: Сьюзен убивають.
Спочатку вона опиралася цьому спогаду. Потім вона почала говорити про це зі своїм психотерапевтом, чоловіком і братами та сестрами. Вона шість разів телефонувала в поліцію, починаючи з листопада того року. Під час останнього дзвінка, після підтвердження подробиць справи, які ніколи не оприлюднювалися, вона назвала ім’я, яке все змінило: її батько — Джордж Франклін, пожежник у відставці, — убив Сьюзен. Франкліна заарештували 28 листопада 1989 року. Через рік присяжні визнали його винним у вбивстві першого ступеня. Це був перший випадок в історії судової системи США, коли витіснений спогад призвів до обвинувального вироку у справі про вбивство. Однак вирок скасували. У 1995 році федеральний суддя скасував його через помилки під час судового процесу. А в 1996 році стався останній удар: рідна сестра Дженіс розповіла, що вони обидві збрехали під присягою, заявивши, що використовували гіпноз, щоб відновити цей спогад. Тодішні закони визнавали недійсними свідчення, засновані на спогадах, викликаних гіпнозом, тому прокурори вирішили не розглядати справу повторно, а Джорджа Франкліна звільнили у 1996 році. Справа, що народилася зі спогаду, зрештою була зруйнована зізнанням.
