Карлі Айма вже попрощалася з паломництвом до Лухана 2026 року, коли одна деталь змінила її шлях додому.
Біля першого мосту її мама помітила маленьку собачку, яка сама-одна була серед натовпу паломників. Не вагаючись, вона підняла її на руки й несла аж до Базиліки. І заради неї вона ухвалила ще одне рішення: не заходити до церкви, а чекати надворі, притискаючи собачку до грудей.
Дорога назад була майже таємною мандрівкою. Вони поїхали додому прямим автобусом «потайки». Тепер малеча, яку ніхто не забрав, спить на ліжку, має червоний нашийник і сім’ю, яка обрала її просто там, дорогою.
І ось, поки тисячі людей ішли в пошуках дива, вона знайшла своє в обіймах незнайомки.
