Спочатку вона подумала, що це гра.
Дайверка у Французькій Полінезії знімала групу дельфінів, коли помітила матір, яка пливла поруч зі своїм дитинчам. Вона наблизилася з камерою, очікуючи побачити ніжність. Але зняла дещо інше: дитинча народилося мертвим, а мати знову й знову підштовхувала його до поверхні, ніби кисень міг повернути йому подих. Якщо уважно прислухатися, можна почути її крики — звук, який не потребує перекладу, щоб бути зрозумілим як біль.
Це не поодинокий випадок. У Греції, Австралії та Флориді науковці задокументували, як дельфіни днями носили тіла своїх дитинчат, відмовляючись їх відпускати. Нейробіологиня Lori Marino називає це справжнім горем, а не порожнім інстинктом. Дельфіни переживають відсутність так само, як і ми: з непохитною надією, що, якщо ще трохи наполягати, той, хто зник, відгукнеться.