Кім Дон-Чхоль був журналістом, але в Північній Кореї про це ніхто не знав.
У червні 2010 року він таємно знімав повсякденне життя в одній із найбільш закритих країн світу, ризикуючи бути страченим, якби його викрили. Серед його записів є сцена, що облетіла весь світ: 23-річна жінка, сама й виснажена від недоїдання, ходить полями провінції Південний Пхьонан і збирає дику траву. Коли її запитали, чи це для годування кролів, вона тихо відповіла: ні, вона планувала з’їсти її. Вона втратила батьків і не мала ні дому, ні родини; спала просто неба й виживала завдяки всьому, що знаходила на полях і ринках.
Згідно з пізнішими повідомленнями, вона померла від голоду приблизно через чотири місяці після того інтерв’ю — на кукурудзяному полі, куди пішла шукати їжу. Оскільки відомих родичів у неї не було, її тіло пролежало там кілька днів, перш ніж його знайшли. Її ім’я ніколи не оприлюднювали, але її свідчення залишилися одним із найвиразніших свідчень голоду за цього режиму.
