25 квітня 2006 року земля здригнулася на Тасманії, і золота копальня поглинула трьох чоловіків.
Ларрі Найт, 44 роки, загинув миттєво. Тодд Расселл і Брант Вебб опинилися в пастці всередині кошика машини, на глибині сотень метрів під поверхнею, не знаючи, чи прийде хтось їх визволяти.
Шість днів вони виживали на одному енергетичному батончику й воді, що капала зі скелі та яку вони збирали у власні каски.
На шостий день їх знайшли живими. Пробурили шахту, щоб спускати їм їжу, ліхтарики та журнали. Вони попросили ще дещо: iPod із записаними піснями Foo Fighters.
Новина дійшла до Дейва Ґрола. Музикант написав записку, яку спустили тим самим рятувальним тунелем: «Хоча я перебуваю на іншому кінці світу, моє серце з вами обома, і я хочу, щоб ви знали: коли ви повернетеся додому, на вас чекатимуть 2 квитки на будь-який концерт Foo Fighters у будь-якому місці та 2 холодні пива. Домовилися?».
Через дев’ять днів після цієї обіцянки, 9 травня 2006 року, двох чоловіків підняли на поверхню. Чотирнадцять днів під землею.
Ґрол не забув. У жовтні він зустрівся з Веббом у Сіднейському оперному театрі. Рік потому він записав «Ballad of the Beaconsfield Miners» для альбому Echoes, Silence, Patience & Grace.
Майже двадцять років потому Вебб вийшов на сцену в Лонсестоні, за кілька кілометрів від копальні, і знову почув цю пісню разом із Ґролом.
Двоє чоловіків, які разом вижили, опинившись у тому самому кошику, після порятунку більше ніколи не розмовляли один з одним.
