Надін Хатчетт було 18 років, і вона важила 178 кілограмів, коли лікарі сказали їй, що без операції вона не доживе до 30 років.
Вона погодилася на шунтування шлунка, повіривши, що це відновить її здоров’я. Через кілька тижнів вона втратила зір. Її ноги повністю втратили чутливість. Її терміново доправили до лікарні в Лондоні, де тиждень обстежень виявив енцефалопатію Верніке — тяжкий дефіцит вітаміну B1, який майже ніколи не зустрічається у баріатричних пацієнтів, а лише у хронічних алкоголіків. Параліч піднявся до грудей. Її органи почали відмовляти. Лікарі попросили її матір зателефонувати родині на випадок, якщо Надін не виживе.
Надін провела в лікарні сім місяців. Вона вижила, але з постійним ушкодженням нервів і легким ушкодженням мозку. Вона повернулася до батьків, де вони пристосували вітальню, встановивши лікарняне ліжко, адже у 19 років вона вже не могла сама їсти, купатися чи одягатися.
Одинадцять років потому, у Шеппертоні, графство Суррей, Надін знову вчиться ходити. Вона вже рік має партнера й мріє вийти заміж і стати матір’ю. У грудні 2015 року вона втратила свою незалежність, але не втратила бажання її повернути.
