Тоді Harrison Ford почувався настільки погано, що практично зник із власного життя.
Актор пригадав один із найскладніших періодів своєї юності, коли навчався в коледжі Ріпона у штаті Вісконсин. За його словами, він перебував у «глибокій депресії» і йому було нелегко ні в соціальному, ні в психологічному плані.
Він проводив більшу частину часу, замкнувшись у своїй кімнаті, пропускав заняття й ледве знаходив причини, щоб підвестися. Його розпорядок став зводитися до того, щоб узяти телефон, замовити їжу й одразу повернутися до ліжка. «Я вставав із ліжка, брав телефон, замовляв піцу й повертався до ліжка, доки її не привозили», — пригадав він.
Його ізоляція також почала позначатися на навчанні, і його оцінки істотно погіршилися. У розпал цього періоду він майже випадково записався на курс театрального мистецтва, не уявляючи, що саме там знайде те, чого йому досі бракувало: простір, де зможе налагодити зв’язок з іншими людьми й відчути себе частиною колективу.
Акторська гра поступово посіла інше місце в його житті й зрештою стала шляхом, яким він ішов упродовж наступних десятиліть.
Сьогодні важко пов’язати цей образ із Harrison Ford, але за чоловіком, якого мільйони згодом знали як Хана Соло та Індіану Джонса, також стояв молодий чоловік, який пережив період, коли навіть просто встати з ліжка вже здавалося надмірним зусиллям.