Ноа має рухову інвалідність і користується інвалідним візком. Того дня в його школі в Аргентині був урок фізкультури, а завданням були перегони з перешкодами, як і в усіх інших.
Його вчитель не вагався ні секунди. Він узяв його за руки, переніс вагу на власне тіло й пройшов разом із ним кожну ділянку дистанції в тому самому темпі, що й його однокласники. Ніхто не сповільнювався. Ніхто не робив винятків. Ноа просто біг, спираючись на того, хто вирішив на деякий час стати його ногами.
Допис, у якому поділилися цим моментом, підсумував його фразою, що запам’ятовується: «Ноа не бачить обмежень; він бачить можливості». Іноді інклюзії не потрібні довгі промови; потрібен хтось, готовий донести тебе до фінішної лінії.