Еллі було лише 7 років, коли їй сказали, що її тато помре.
Йому діагностували БАС — хворобу, за якої середня тривалість життя становить від 2 до 5 років. Вона порахувала у своїй юній голові й дійшла до болісного висновку: її тата не буде на її весіллі. Вона ще навіть не знала, хто стане її нареченим, а вже знала, що танцюватиме сама.
Минуло 16 років. Еллі заручилася з коханням свого життя, а її тато все ще був поруч, тримаючись попри всі медичні прогнози. Йдучи до вівтаря, вона трималася за адаптований інвалідний візок свого батька, а потім настав момент, який вона сама називає одним із найважливіших у своєму житті: танець батька й доньки, пристосований так, щоб він міг рухатися по-своєму. Момент, про який вона мріяла в дитинстві, але ніколи не вірила, що справді стане його учасницею.
Сьогодні її родина підтримує ALSCrowd — фонд, який допомагає іншим сім’ям, що ведуть таку саму боротьбу з БАС.