Це було понад три тижні темряви, голоду й самотності. Коли її родина вже змирилася з найгіршою трагедією, тихий звук серед розтрощеного бетону довів, що сила життя не знає меж.
Бувають моменти, коли життя випробовує нас найжорстокішими способами, раптово забираючи те, що ми любимо найбільше. Коли руйнівний обвал перетворив на уламки місце, де жила маленька Лулі Паскуаліна, її родина відчула, ніби весь світ валиться на них.
Години пошуків перетворилися на дні, а дні — на тижні. Серед пилу й спустошення надія знайти кошеня живим повільно згасала. Як така тендітна тварина могла вижити без води, без їжі та під задушливою вагою тонн бетону?