Леонор Ередіа 63 роки, і вона вже понад три десятиліття керує своїм невеликим продуктовим магазином у Сеуті. Роками відкривати магазин щоранку було частиною її розпорядку, доки інцидент, що стався перед її магазином, повністю не змінив спосіб її роботи.
Як вона розповіла El Español, одного ранку близько 60 молодих мігрантів спробували силоміць увірватися до магазину. У розпал метушні Ередіа отримала удар головою й травмувала стопу. На місце прибула Національна поліція, і зрештою з магазину не винесли жодного товару.
Але наслідки для неї не закінчилися того дня. Ередіа каже, що відтоді живе в постійній тривозі й навіть перестала виходити з дому через страх. Вона також змінила свій графік: якщо раніше відкривала магазин близько 8 ранку, то тепер чекає до 11.
Площа її магазину ледь сягає 10 квадратних метрів, і, щоб почуватися безпечніше, вона вирішила встановити прилавок біля входу як своєрідний бар’єр. У результаті покупці більше не можуть вільно заходити до магазину, а вона залишається захищеною за прилавком, обслуговуючи їх.
Ередіа каже, що сплачувала внески до системи понад 40 років, але також не може припинити працювати, оскільки пенсія, яку вона отримувала б, була б надто низькою. «У мене немає військових біля дверей, щоб мене захищати», — пояснила вона іспанському виданню. Після понад 30 років за тим самим прилавком вона тепер каже, що працює обличчям до дверей і думає про те, як захистити себе.