Не було видно жодної краплі води. У Перу урок плавання став вірусним, коли з’ясувалося, що він проходив не в басейні, а на асфальті, просто на тротуарі. Ні води, ні доріжок, ні бортиків, за які можна вхопитися: лише бетон, інструктор і тверда рішучість навчитися плавати.
Зрештою, вірусною сцену зробило те, що, здавалося, ніхто не помічав цієї деталі. Учасники старанно повторювали вправи: рухи руками, наче під час плавання, робота ногами, розмірене дихання — усе з дисципліною людини, яка ось-ось пірне у воду. Та ніхто не пірнав, бо пірнати було нікуди.
В інтернеті люди розділилися: одні сміються, інші відчувають певне захоплення. Якщо ця сцена щось і доводить, то це те, що рішучість може компенсувати відсутність басейну.