Не потрібні були слова, щоб зрозуміти, що вони відчували.
Шкури двох корів у Монголії повісили перед рештою стада, що привернуло увагу однієї з корів. Раптом її болісне мукання привернуло увагу інших корів. Стадо повільно підійшло понюхати їх, видаючи звуки, які будь-хто розпізнав би як вияв страждання. Вони не відходили. Вони залишалися там, оточуючи те, що залишилося від їхніх товаришок, ніби їм потрібно було фізично переконатися в тому, що вони вже знали.
Однак самі лише зображення не дають нам змоги знати, що відчували корови. Хоча доведено, що велика рогата худоба формує соціальні зв’язки й може інтенсивно вокалізувати у відповідь на розлуку та інші стресові ситуації, самих цих звуків недостатньо, щоб науково говорити про переживання горя.
Також можливо, що запах шкур, їхня присутність як незвичних предметів або стан настороженості спричинили частину цієї реакції. Тому, хоча на ці зображення може бути важко дивитися, не інтерпретуючи їх крізь призму власних емоцій, твердження, що вони «оплакували своїх товаришок», виходило б за межі того, що дозволяє нам підтвердити відео.