Коли потужний землетрус сколихнув Калі й кілька споруд почали зазнавати пошкоджень, одна жінка могла думати лише про одну людину: свою матір, яка була госпіталізована.
Серед страху й невизначеності донька залишалася поруч із нею стільки, скільки могла. Вона обіймала її, намагалася заспокоїти, і вони обидві почали молитися, чекаючи, поки мине найнебезпечніший момент.
Але ситуація змусила евакуювати заклад. Жінці довелося залишити лікарню й тимчасово покинути матір, страждаючи від того, що не знала, коли знову її побачить.
Минуло кілька годин невизначеності, аж поки нарешті надійшла новина, на яку вона чекала: її матір також евакуювали.
Серед трагедії, позначеної руйнуваннями, страхом і втратами, її історія показала інший образ: образ доньки, яка, коли все почало тремтіти, знайшла свій найбільший прихисток у тому, щоб залишатися поруч із матір’ю.
Бо бувають моменти, коли жодні слова не можуть заспокоїти страх. Залишається лише триматися одне за одного й разом чекати, поки мине буря.
Дивіться відео тут: