Сару Браєрлі було 5 років, коли він сів у порожній поїзд у Кхандві, Індія, чекаючи на свого старшого брата Ґудду. Він заснув. Коли прокинувся, поїзд більше не зупинявся ніде знайомому. Через чотирнадцять годин і 1,400 кілометрів він сам зійшов у Калькутті, не знаючи справжньої назви свого села чи того, як повернутися.
Він виживав на вулицях, доки австралійська родина, Сью та Джон Браєрлі, не всиновила його й не забрала жити до Тасманії. Там він виріс, навчався й побудував нове життя. Але він ніколи не переставав триматися за маленькі уламки спогадів: обриси станції, звучання напівзабутої назви.
У 30 років він почав шукати в Google Earth ніч за ніччю, порівнюючи пейзажі з тими розмитими дитячими спогадами. Він знайшов своє село, Ґанеш-Талай. Він поїхав до Індії, і там була Камла, його мати, яка ніколи не переставала чекати на нього. Його братові Ґудду пощастило менше: він загинув на коліях тієї ж ночі, 25 років тому. 💔