3 квітня 2002 року Маріта Верон вийшла з дому в Аргентині, щоб піти до лікаря. Вона так і не повернулася.
Свідок розповів, що якісь чоловіки посадили її в червону машину. Більше поліція нічого не знайшла.
Її матері, Сусані Трімарко, було 47 років, і вона не мала досвіду в розслідуваннях. Але вона сама почала ставити запитання. І вирушила туди, куди ніхто не хотів зазирати: переодяглася повією і сама зайшла до борделів.
Там, серед тьмяного світла й зачинених дверей, вона знайшла інших дочок. Молодих жінок, яких хтось ув’язнив і яких ніхто не шукав. Вона не залишила їх там.
Завдяки її пошукам вдалося врятувати 129 молодих жінок, яких змушували займатися проституцією. Такою була цифра в перші роки; сьогодні заснований нею фонд говорить про тисячі.
У 2007 році вона заснувала Фонд Марії де лос Анхелес, щоб підтримувати постраждалих і їхні родини. Її справа допомогла Аргентині задокументувати торгівлю людьми.
Правосуддя рухалося повільніше. У 2012 році 13 людей, обвинувачених у викраденні Маріти, виправдали. У 2013 році інший суд скасував це рішення й визнав їх винними.
“Я не можу її покинути. Якщо я перестану її шукати, нікому не буде до неї діла.”
Минуло понад 24 роки. Маріта досі не знайдена.
Сусана вирушила на пошуки доньки й відчинила двері для сотень.
