Волтер і Алан уперше сіли поруч у шостому класі в Гонолулу. Їм було по 11 років, вони грали у футбол пліч-о-пліч і називали одне одного «дядьком». Ця дружба тривала 60 років. І обидва мовчки носили в собі біль: Волтер ніколи не знав свого батька, а Алан, якого всиновили, у 19 років утратив єдиного відомого йому брата чи сестру.
Через десятиліття кожен із них окремо вирушив на пошуки свого коріння в базах даних ДНК. Жоден не очікував, що результати вкажуть на одне й те саме: на спільну матір.
23 грудня 2017 року, під час їхньої щорічної різдвяної зустрічі, вони розповіли про все іншим. Алан усе життя вважав, що він самотній у цьому світі, і навіть не здогадувався, що брат, якого він так довго мріяв знайти, був поруч із ним шість десятиліть.
