Ніхто не приходив забрати її протягом двох тижнів.
Коли її власник помер, Debbie залишилася сама в тому будинку в Новато, Каліфорнія, не знаючи, що тиша триватиме чотирнадцять днів. Їй було 40 років, і вона ледве мала сили самостійно стояти на ногах, коли її знайшли працівники притулку Marin Humane. «Вона ледве могла стояти», — розповів виданню The Dodo Sam W., керівник притулку. Вона їла й пила, але так повільно, що кожен шматочок їжі здавався для неї величезним зусиллям.
Вони встановили для неї спеціальні жердинки, м’яко вистелений вольєр на випадок падіння, забезпечили обігрів, ретельно контрольоване освітлення та раціон, розроблений спеціально для неї. Спочатку вона не виявляла нічого — ні страху, ні радості: вона була надто слабкою навіть для цього. Але коли її тіло відновлювалося, у Debbie почало прокидатися щось.
Сьогодні вона живе з Carina, своєю прийомною мамою, і більше не шипить, ховаючись у кутку. Вона допитливо підходить ближче, коли відчуває запах кукурудзи, спостерігає з вікна за сміттєвозом і щоранку, без винятку, каже «привіт» та питає, що ти робиш. Вона й досі не дозволяє нікому до неї торкатися. Але після всього, через що їй довелося пройти, вона знову повірила, що хтось залишиться поруч.
