Коли Нік Вуйчич з’явився на світ, його батьки, Борис і Душка Вуйчич, відчули нестерпний біль, заплакали й розгубилися, уперше побачивши, що їхній син народився без рук і ніг.
Коли Нік підріс і настав час учитися читати, штат Вікторія в Австралії зачинив перед ним двері державної школи. Причина: синдром тетраамелії.
Його родина, сербські іммігранти, переїхала з Брісбена до Мельбурна в пошуках кращого життя. Батько був пастором, удома панувала любов, але система виявилася не готовою прийняти Ніка. Лише після зміни законів Нік став одним із перших учнів з інвалідністю у звичайній школі, заклавши основу для інклюзивної освіти.
Потрапляння до класу не поклало край проблемам. Його цькували, він впав у депресію та відчай. Саме тоді, познайомившись з іншими людьми з інвалідністю, які подолали труднощі, він вирішив перетворити свій біль на мету.
У 21 рік він здобув диплом зі спеціальності «Бухгалтерський облік і фінансове планування», але його покликання було в іншому. Він почав виступати в місцевих школах, розповідаючи про інклюзію та самооцінку, а сьогодні виступав уже в понад 60 країнах. У 2005 році він заснував у Каліфорнії організацію Life Without Limbs, яка бореться з цькуванням і підтримує інклюзивну освіту.
Його історія залишає нам незручне запитання: якщо найскладніші перешкоди є соціальними, а не фізичними, скільки ще дітей чекають, поки хтось відчинить перед ними двері?
