«Це не йде на користь ні людям, ні тваринам».
У 1931 році психолог Вінтроп Нілз Келлогг і його дружина Луелла привезли до свого дому 10-місячну шимпанзе на ім’я Гуа, щоб виховувати її разом зі своїм сином Дональдом, якому ледве виповнилося 7 місяців. Вони хотіли спостерігати, наскільки людське середовище може вплинути на розвиток тварини.
Але минали місяці, і сталося щось несподіване: саме Дональд почав наслідувати Гуа. Хлопчик почав гарчати, кусатися й повзати, як вона, що зрештою занепокоїло його батьків.
Експеримент тривав лише дев’ять місяців. Коли вони помітили, що Дональд дедалі більше переймав поведінку шимпанзе, то вирішили його припинити.
Гуа продемонструвала прогрес у деяких фізичних навичках, але відстала від Дональда, коли він почав розвивати мовлення. Незабаром після завершення дослідження шимпанзе померла.
Вінтроп Келлогг задокументував усе в книзі «Мавпа і дитина», і десятиліття потому цей випадок досі згадують як один із тих експериментів, які сьогодні викликали б величезні етичні побоювання.
Вони хотіли з’ясувати, чого шимпанзе могла навчитися від дитини, але зрештою побачили, чого дитина могла навчитися від неї.