Продавець простягає руку й отримує те, що виглядає як іноземні гроші. Він дивиться на них. Він не знає цієї валюти. Він приймає її. Він віддає свій товар, дає справжню решту й продовжує свій день, не знаючи, що його щойно пограбували.
Саме це й показує тренд, що поширюється в соцмережах: туристи їдуть до країн, що розвиваються, з фальшивими купюрами, заздалегідь знаючи, що місцеві продавці не мають жодного способу визначити, справжня іноземна банкнота чи ні. Логіка цієї афери жорстока у своїй простоті: гроші виглядають справжніми, бо ніхто на тому ринку раніше їх не бачив. І це працює.
Те, що дехто називає «travel hack», насправді є крадіжкою у тих, хто найменше може дозволити собі такі втрати. Не в банку чи корпорації — а у вуличного продавця з коробкою монет на столі. Те, що це ще й знімають та поширюють як контент, робить усе значно гіршим.
