Джеймс Гаррісон не міг змусити себе дивитися на голку. Він дивився в стелю, на плями на стіні, на медсестер — куди завгодно, тільки не на власну руку. І все ж понад п’ять десятиліть він повертався до клініки щотижня або раз на два тижні.
Усе почалося у 14 років, коли через серйозну операцію на грудній клітці йому довелося отримати 13 переливань крові. Без них він би не вижив. Батько пояснив йому, що для нього зробили ті анонімні донори, і Гаррісон ухвалив рішення, якого дотримувався до 81 року.
Чого ніхто не міг передбачити, так це того, що його кров виявиться надзвичайною: його організм виробляв незвично велику кількість антитіла, здатного захищати плоди від гемолітичної хвороби новонароджених — несумісності груп крові, яка до появи лікування anti-D вбивала одне з кожних двох немовлят із таким діагнозом. Кожне донорство Гаррісона рятувало життя понад 2,000 новонароджених.
Загалом він зробив 1,172 донації. Серед немовлят, які вижили завдяки його плазмі, були й двоє його власних онуків. Він помер 17 February 2025 року у віці 88 років, уві сні. «У кожній донації є частинка мене», — сказав він колись. І це не було метафорою.