Джеймсу Гаррісону було 14 років, коли лікарі прооперували його грудну клітку в Австралії. Без переливань крові від незнайомців він би не вижив.
Того дня він пообіцяв собі: коли стане повнолітнім, теж здаватиме кров. У 18 років, у 1954 році, він дотримав слова й протягом десятиліть повертався, щоб кожні два тижні сідати в крісло донора. Він боявся голок. І все ж зробив 1.173 донації, останню — у 2018 році, коли йому виповнився 81 рік — граничний вік для донорства в Австралії.
Згодом лікарі виявили, що його плазма містила рідкісне антитіло Anti-D, яке є основою лікування, що захищає немовлят від гемолітичної хвороби новонароджених, за якої організм матері атакує кров її дитини. До появи цього лікування помирала кожна друга дитина з таким діагнозом. Lifeblood, служба крові Австралії, оцінює, що його плазма допомогла врятувати близько 2,4 мільйона життів. Серед жінок, яким вона була потрібна, була його власна донька.
Джеймс помер уві сні 17 лютого 2025 року у віці 88 років. Сьогодні вчені намагаються відтворити його антитіло в лабораторії, щоб дар чоловіка, який ненавидів голки, і далі рятував немовлят.
