Доллі постала перед світом із білявим волоссям, укладеним вище за її зріст, надзвичайно довгими нігтями й сміхом, який ніхто не просив її приглушувати. Багато хто дивився на неї й вирішував, ще до того, як почути її спів або побачити бодай одну написану нею пісню, що за цим образом мало що стоїть. Вони помилялися.
Доллі взяла саме те, за що світ звик її знецінювати, і перетворила це на свій бренд, свій бізнес і свою силу. Вона не просила дозволу бути собою. З цього вона збудувала імперію.
Через десятиліття Різ Візерспун зіткнулася з іншою формою того самого упередження. На початку 2000-х режисери писали їй, благаючи зіграти порожні ролі, позбавлені змісту. Втомившись чекати на справжню можливість, вона попросила свого агента дати їй сценарії, які раніше навіть не стала б розглядати. Саме так у її житті з’явилася Ель Вудс.
Здавалося, «Білявка в законі» висміює жінку в рожевому, кокетливу й одержиму модою. Зрештою фільм довів протилежне: інтелект і амбіції не мусять маскуватися під серйозність, щоб бути справжніми.
А потім, коли Різ готувалася зіграти легендарну співачку Джун Картер Кеш у фільмі ««Переступити& межу»», Доллі запросила її на вечерю. Того вечора вона одну за одною розповіла їй історії про те, як її дорога подруга Джун підкорювала кожного, хто траплявся на її шляху: не підлаштовуючись під образ скромної кантрі-леді, а показуючи себе саме такою, якою була, не втрачаючи свого гумору й душевної теплоти.
Ці історії дали Різ те, чого не могла дати жодна технічна репетиція: дозвіл не приглушувати власну енергію, вживаючись у роль, і грати її всією душею. Результатом став «Оскар», але також урок, який залишився з нею надовго після завершення фільму.
Ще до того, як заснувала свою продюсерську компанію, Різ побачила, що історій, у центрі яких були жінки, майже не існувало, і не стала чекати, поки хтось дасть їх їй. Вона створила їх сама — так само, як до неї Доллі збудувала власну справу на своєму імені.
Була жінка, яка насамперед вирішила, що сяяти — не слабкість. Усе, що сталося потім, починається саме тут.
