У 1973 році Доллі Партон написала «Jolene» — пісню, яка, здається, розповідає історію відчайдушної жінки, що благає іншу не забирати в неї чоловіка. За цими словами стояла реальна ситуація: за словами Доллі, рудоволоса працівниця банку зацікавилася її чоловіком, Карлом Діном, з яким вона була одружена лише кілька років.
Доллі пояснювала, що Карлові подобалася увага, яку він отримував щоразу, коли приходив до банку, і зрештою це стало жартом між ними. Вона дражнила його, кажучи, що він проводить там надто багато часу і що вона не розуміє, навіщо йому може бути стільки грошей. Але ця ситуація також пробудила в ній дуже людську невпевненість: жінка була високою, рудоволосою і, за словами Доллі, мала багато фізичних рис, яких, як їй здавалося, їй бракувало.
Цікаво, що жінку, яка надихнула цю історію, звали не Jolene. Ім’я походило від зовсім іншої людини: восьмирічної дівчинки, яка підійшла до Доллі після виступу, щоб попросити автограф. Співачку вразили її руде волосся, зелені очі й особливо її ім’я. Вона подумала, що воно таке красиве, що сказала дівчинці: це ім’я звучить як назва пісні.
Так працівниця банку, яка привернула увагу Карла, і маленька дівчинка, яка лише хотіла отримати автограф, зрештою злилися в одну історію. Доллі взяла ситуацію з ревнощами з реального досвіду та ім’я тієї маленької шанувальниці, щоб створити «Jolene», яка стала однією з найвідоміших класичних пісень її кар’єри та композицією, яку співали цілі покоління.
І, можливо, найцікавіше те, що Доллі ніколи не подавала її як історію зради. Навпаки: вона пояснювала, що ситуація з працівницею банку зрештою значною мірою була жартом між нею та Карлом. Пісня перебільшила цю невпевненість і перетворила її на драму: жінка дивиться на іншу жінку і, попри те, що знає про міцність своїх стосунків, відчуває, що може втратити чоловіка, якого кохає.