Дванадцять років стоячи. Не сідаючи. Не лягаючи. Не піддаючись виснаженню навіть на секунду. Саме таку практику як обітницю цілковитої відданості божеству Шиві здійснює Дулал Гірі Джі Махарадж, індійський індуїстський аскет, відомий в Індії як ‘Standing Baba’.
Ця практика має власну назву: ‘Khadeshwar’ або ‘Khada Tapasya’, і вважається однією з найекстремальніших форм аскетизму в індуїзмі. Ті, хто її приймає, вірять, що тривале фізичне страждання — це не ціна, а сам шлях до просвітлення. Дулал покинув навчання в університеті, щоб повністю присвятити себе цьому. Його заявлена мета — досягти прямого видіння Шиви, знаку божественної присутності, який для нього виправдовує кожен день останніх дванадцяти років.
Задокументовані фізичні наслідки є тяжкими й показують, що така кількість часу робить із людським тілом. Ця практика існує в Індії століттями, але викликає суперечки навіть у самому індуїзмі. Межа між крайньою відданістю та саморуйнуванням у цьому випадку настільки тонка, що провести її майже неможливо.
