Маттеуш Маркесу було 18 років, коли у вересні 2025 року він переніс операцію. Пухлину в шийному відділі спинного мозку потрібно було видалити. Коли він прокинувся, то не міг рухатися від шиї донизу. Нічого.
Лікарі в Капан-да-Каноа, Бразилія, не давали йому жодних певних обіцянок. Він міг відновити всі рухи, лише частину або не відновити їх зовсім. Саме так вони й сказали йому, без прикрас.
Маттеуш виріс у християнській родині, але в одній із тих, де віру успадковують, особливо не замислюючись. Квадриплегія змусила його поставити її під сумнів. Він вирішив охреститися посеред цієї невизначеності, коли ще не знав, чи зможе знову ходити.
“Якби я не пройшов через усе, через що пройшов, у мене, напевно, не було б стосунків із Богом”, — зізнався він через кілька місяців.
Завдяки постійній реабілітації він почав відновлювати рухливість. Спочатку — один палець. Потім — рука. Сьогодні він ходить без милиць, хоча носить їх із собою про всяк випадок.
“Бог творив чудеса, і я живу нормальним життям”, — сказав він.
Його процес відновлення все ще триває. Але кожен його крок — доказ того, що діагноз не завжди є вироком.