Дівчинка загубилася в Чжаньцзяні, у китайській провінції Гуандун, і не могла пригадати жодного номера телефону своєї родини. У неї не було ні фотографій, ні мобільних даних. У неї були лише руки й олівець.
Тож вона зробила єдине, що спало їй на думку: вона намалювала свою маму. Коло замість обличчя, дві маленькі рисочки замість очей, величезна усмішка й зачіска, яка ніби щойно зійшла зі сторінок казки. Вона передала малюнок поліцейським, які її знайшли і дуже серйозно пояснила їм, що це людина, яку вони шукають.
Поліція не мала багато зачіпок, але зрештою малюнок став саме тією підказкою, яка їм була потрібна. Вони розпитували в околиці й опитували сусідів, і, всупереч усім шансам, хтось упізнав маму маленької дівчинки. За кілька хвилин, мати й донька знову обіймалися, а цей зім’ятий аркуш паперу залишився найніжнішим нагадуванням про день, який міг завершитися зовсім інакше.