Деніз Лі хотіла лише одного.
Їй було 79 років, вона мала чотирьох онуків і невиліковний рак, який три роки тому розлучив її з тим, що вона найбільше любила в житті: кіньми. Десятиліттями вона каталася верхи й підтримувала організацію Riding for the Disabled. Тепер вона лежала в ліжку в хоспісі St. Barnabas House у Вортінгу, Англія, і в серпні зізналася доньці Джоан та персоналу, що мріє знову відчути запах коня й доторкнутися до нього.
Коли асистентка з догляду Клер Віггінс запитала її, що для неї важливо цього дня, Деніз відповіла, що хоче ще раз побачити коня й відчути його подих на своїй руці. Джоан опублікувала заклик у Facebook. За кілька годин сусідка Керрі Сондерс, власниця коней, запропонувала привезти двох своїх поні.
Наступного ранку вони прибули. Один поні був сіро-коричневий із чорною гривою, інший — білий із темними плямами. Деніз, цілком притомна, поклала руку на ніс одного з них і всміхнулася. «Мама плакала, ми плакали, медсестри плакали!», — написала Джоан. Деніз мирно пішла з життя через 36 годин. «У нас завжди залишатиметься прекрасний спогад, до якого можна буде повертатися».