Те, що Мері Ніл, за її словами, пережила протягом тих 24 хвилин, здається неймовірним, але найбільш тривожна частина настала після цього. У 1999 році жінка плавала на каяку річкою в Чилі, коли потрапила в аварію, опинилася під водою і потребувала реанімації.
Мері каже, що в цей час відчувала, ніби покидає своє тіло й опиняється в місці, яке ототожнила з раєм. Вона описувала відчуття миру й любові, а також сказала, що могла спостерігати за спробами врятувати її з іншої перспективи. Але перед поверненням, за її словами, вона отримала інформацію про те, що їй ще належало пережити.
Серед цього було те, чого не хотіла б почути жодна мати: їй сказали, що хтось із її дітей помре передчасно. Тоді її синові Віллі було лише 9 років, він був здоровий, і Мері не могла уявити, як могло статися щось подібне.
Десять років потому цей досвід набув для неї спустошливого значення. Віллі було 19 років, коли він загинув після того, як його збив автомобіль, водій якого був неуважним. Мері саме завершувала книгу про свій досвід клінічної смерті, коли сталася трагедія.
Для неї те, що вона почула десять років тому, зрештою справдилося найболючішим чином. І хоча втрата сина стала для неї спустошливою, вона стверджує, що пережитий досвід дав їй упевненість: Віллі перебував у тому самому сповненому любові місці, яке, за її словами, вона пізнала.