У Джослін Посо були прості мрії: закінчити навчання й стати системною інженеркою.
Наїзд у 2012 році забрав у неї це життя, і ніхто одразу цього не помітив. Запаморочення та блювання, від яких вона потерпала після цього, здавалися тимчасовими, аж поки у 2020 році її тіло повністю не перестало реагувати. Сьогодні вона не може самостійно рухатися чи стояти. Вона живе з батьками, яким 80 і 70 років, в орендованій кімнаті в районі Пуенте-П’єдра в Лімі, і саме батько піднімає її та носить на руках щоразу, коли їй потрібно вийти.
Бували ночі, коли в них навіть не було даху над головою: уся родина спала на вулиці. Поки батько, попри свій вік, продовжує носити доньку, здоров’я матері також погіршується. Троє людей, одна орендована кімната й акт любові, який щодня повторюється, хоча ніхто цього не бачить.