Мерсед Гімарайнш лише хотіла збудувати басейн на задньому дворі свого будинку в районі Гамбоа в Ріо-де-Жанейро. У 1996 році, коли муляри копали фундамент, під підлогою з’явилися перші людські щелепи.
Те, що вона знайшла, не було поодинокою могилою. Її будинок, збудований у 1866 році, стояв на головному місці поховання поневолених африканців, які померли від дизентерії або віспи після перетину Атлантики. «Я знайшла останки Голокосту», зізналася вона сама BBC, описуючи тіла, які були кремовані й утрамбовані в траншеї під її власною підлогою.
Сьогодні на цьому задньому дворі розташований Інститут досліджень і пам’яті Претус-Новус, де зберігаються понад 40 000 людських останків і який щороку відвідують 300 000 людей. Через 21 рік після відкриття об’єкт усе ще перебуває на межі закриття через брак державного фінансування в Бразилії — останній західній країні, що скасувала рабство.