Джуел Шупінг було три роки, коли вона почала ходити в темряві свого дому в Північній Кароліні, удаючи, що не бачить. У шість вона намагалася пошкодити собі очі, дивлячись просто на сонце. До 20 років вона вже досконало опанувала шрифт Брайля. Для більшості світу така поведінка була симптомом хвороби. Для неї це була єдина мова, якою вона розуміла себе.
У цього діагнозу є назва: розлад ідентичності цілісності тіла, або BIID за його англійською абревіатурою. Це рідкісний стан, за якого мозок відторгає функціональну частину власного тіла, породжуючи в пацієнта сильне й неконтрольоване бажання мати фізичну інвалідність. У 2006 році, у 21 рік, Шупінг звернулася по професійну допомогу. Психологиня, яка її лікувала, ухвалила рішення, що суперечить усім етичним кодексам: замість того, щоб лікувати розлад, вона допомогла його задовольнити. Вона закапала анестезувальні краплі, а потім вилила засіб для прочищення труб просто їй в очі. Вони чекали 30 хвилин, перш ніж поїхати до лікарні. Ушкодження вже були незворотними.
Через шість місяців Джуел Шупінг повністю осліпла. Одне з її очей видалили; в іншому розвинулися глаукома, катаракта та постійні рубці. Її родина повністю припинила з нею будь-які контакти. Однак, коли її запитують, чи шкодує вона про це, її відповідь не змінюється: ні. «Я була така щаслива, що відчувала: саме так і мало бути», — сказала вона в інтерв’ю Barcroft TV. Сьогодні вона попереджає, що ніхто не повинен повторювати її метод, але наполягає, що її тіло вперше відповідає тому, ким вона завжди знала себе.
