Раджі Ґопе було 6 років, коли він сів не на той потяг в Індії.
Він їхав із батьком до цегельні в Західній Бенгалії, але зрештою опинився сам за тисячі кілометрів від дому, у Кералі. Активісти знайшли його в Ернакуламі, і він виріс у дитячому будинку, маючи лише дві підказки про своє колишнє життя: імена батьків і назву свого села Чайбаса. З роками він навіть забув свою рідну мову, хо, і навчився розмовляти малаялам і гінді.
Сьогодні йому 19 років, і він грає у футбол за клуб у Кералі. У лютому 2026 року його перевели до Каннура в рамках програми реабілітації дітей, і там місцеві активісти зв’язалися з неурядовими організаціями, які розшукали його родину в Джаркханді. У березні, після 14 років далеко від дому, Раджа повернувся до Чайбаси й нарешті зміг обійняти матір і сестер. Усе село чекало на нього біля дверей будинку, який ніколи не переставав бути його домом.