У 2020 році, у розпал пандемії, Віторії Мікалл було 25 років, і вона чекала на народження своєї першої доньки. Вона була на 37-му тижні вагітності, коли захворіла на COVID-19, і її стан стрімко погіршився.
Її легені були серйозно уражені, і лікарям довелося провести екстрений кесарів розтин. Після процедури Віторію інтубували та одразу перевели до відділення інтенсивної терапії.
У відділенні інтенсивної терапії в неї сталася серцево-дихальна зупинка. Нестача кисню спричинила тяжке ушкодження мозку й повністю змінила її життя.
Коли їй нарешті дозволили повернутися додому, Віторія вже не могла ходити чи говорити. Їй також були потрібні зонд для годування та трахеостома, щоб допомагати їй дихати.
Через чотири роки, у 2024 році, їй було 29 років, і вона жила у Форталезі зі своєю матір’ю Марією, яка доглядала за нею. Її донька Луїза, якій на той час було 4 роки, жила зі своїм батьком і відвідувала Віторію кожні 15 днів.
Попри тяжкість її травм, родина почала помічати невеликі покращення. Одне з них було особливо значущим: Віторія почала стежити за своєю донькою очима.
Лікарі вважали травми незворотними, і Віторії була потрібна інтенсивна реабілітація, зокрема фізіотерапія та логопедична терапія. Однак її медична страховка покривала лише два щотижневі сеанси фізіотерапії тривалістю одну годину та один півгодинний сеанс логопедичної терапії.
У вересні 2024 року бразильська організація VOAA запустила кампанію, щоб допомогти оплатити її лікування. Метою було зібрати R$160.000, і зрештою вдалося зібрати понад R$70.000.
Ці кошти допомогли оплатити такі процедури, як фізіотерапія та гідротерапія, а також ліки й обстеження.
Через чотири роки після дня, коли COVID змінив її життя, Віторія й надалі залежить від своєї родини у виконанні багатьох повсякденних справ. Але вона також продовжує рухатися вперед, крок за кроком, сподіваючись відновити деякі втрачені функції.